я більше не витримую звучання спокою
тиша волає мені
прямо у вухо
волає із глибин самої душі
наче залежить на тому її існування
я більше не витримую болю
він пронизує барабанні перетинки
розпікає голову
мов жар від великого вогнища
обморожує тіло
як кінчики пальців після снігового побоїща
я більше не витримую голосів
які кажуть що мир принесеш мені ти
то чому спонукаєш мене проти себе самої іти
породжуєш потребу гли́боко залягти
запускаєш у голову вражі думки
Змушуєш мене
думати
думати
думати
я більше не витримую відчуття
знаття
що думам моїм немає кінця
бо думання це нескінченне
