У порожньому цвинтарі лежиш ти, і спиш,
на жевріючих прямокутниках, не рухаючись.
При кожному кроці, що лунає повз, я тремчу.
Монотонним рухом
вони крадуться поміж рядами.
Ти сидиш схилившись над могилою
обличчям у землю втупившись,
квіти зів'яли всі, одна за одною.
У нашій святий руїні було дзеркало
поміж могил.
Своїми руками ти викопав рів,
вода почала текти.
Наставав ранок,
я знову шукала тебе,
але більше тебе я не побачила.
Може ти був невидимим з самого початку.
Переклад з німецької: Себастьян Антон
