Де вони, провулки юності моєї?
Ті, вздовж яких колись співали дзюркітливі ручаї,
переплетені, чужі.
Куди подівся мармур,
який покрився пилом війн,
сірий, потьмянілий?
Що сталося з коханням молодим,
яке спіткало нас у домі беззахистності,
гріюче, живе?
Сльозогінний газ
та дім від цигарок затьмарили очі мої,
і втратила тебе я з поля зору.
Старі будинки ці вже більше не існують.
Тепер кишать вони байдужими чужинцями.
Не впізнаю тебе я більше.
Переклад з німецької: Себастьян Антон
