В заповіті моєї пам'яті твоє ім'я перше у списку.
Я засушила помаранч і м'яту, під підписом ставлю риску.
Я носила твій запах доти, поки дощ його зовсім з мене змив.
Пам'ятаю доторки, які по моєму тілу ти розгубив.
Заварила чай із наших спогадів, питиму його у ванні.
У думках моїх садів наші довгі, тихі балачки диванні.
Ти відклав мене на потім, ніби тримаєш піст чи бракує слів.
Носиш запах моєї плоті і вимолюєш мене у богів.