Вокзал, діти, безкоштовний суп, незліченні іграшки, оголошення, люди в жовтих жилетах. Мамо, ми тепер будемо жити тут?
Чи тут є батон "Київ" і що говорити, щоб нас зрозуміли?
Усміхнені, добрі очі чужих людей, вагони з болем, горем й війною. Я б залишила їх на пероні, тільки тягнуться за мною вони.
І плакат: "Проходьте наліво, якщо залишаєтесь у Берліні",
Тільки відповіді я не знаю донині.