Я біженка у цьому світі.
Для мене тут місця нема.
Кожне слово мені чуже.
Кожен звук мені чужина.
Я безмовна співачка.
Речення і слова
завмирають в мені,
зводять стіни німого мовчання.
Уявіть собі місто
що світиться на світанку
в таємному місці
поки шматок за шматком
воно семе себе проковтне.
Оце теє місто,
де душі усі мовчазні і пусті.
Де чуття застигають у мізерності кинутих поглядів.
Це проклятеє місто
сердечно вітає говірливих людей,
розставляючи на п’єдестали.
На площі моїх снів
сидять ці всі замовклі люди
за одним столом й оголошують кару.
Пам’ять міста цього стерта.
В моїх вухах лунає клич про допомогу,
Клич тих, що зникли безвісті.
І от я слідом йду
за німим мовчанням.
