Я подорожую поїздом,
подорожую годинами пліч-о-пліч з людьми, мова яких мені чужа,
лиця яких мені не знайомі.
Щоднини хтось шепочеться у мене за спиною
і я б воліла на те ось що сказати:
„Якщо ти колись гостюватимеш в нас,
Ми не ціпинітимемо при тобі
і не шепотітимемо у тебе за спиною,
ми просто усміхнемось, ідучи тобі назустріч.“
O, я б хотіла знати, як би ти тоді почувався,
хотіла б, щоб і сам знав, як важко щодуху іти вперед
світом, де навіть вітер дме проти тебе.
