Німеччино, ти не є тим, за кого ти себе видаєш,
Коли першого травня, ще до світанку
Поліцейські п’ястуки торкаються мого обличчя.
Німеччино, ти не є тим, за кого ти себе видаєш,
Якщо з лона твого народжується та зброя,
Яка позбавляє невинності обличчя наших дітей,
до того, як місяць торкається їхніх вуст.
Німеччино, ти не є тим, за кого ти себе видаєш,
Якщо політика твоя створює підґрунтя для гнобіння,
Якщо тих, хто кричить про справедливість, змушують мовчати,
І їхні голоси всі потопають в галасі політики.
Німеччино, ти не є тим, за кого ти себе видаєш,
Якщо різноманіття і толерантність, до яких ти закликаєш,
придушуються ненавистю і нетерпимістю,
А тих, хто « інакший», сприймають як загрозу,
Тільки тому, що вони можуть позбавити тебе візиту до стоматолога.
Німеччино, ти не є тим, за кого ти себе видаєш,
Якщо кордони відкрити для одних, але для інших залишаються закритими,
А ті, хто тікає від війни та переслідувань,
Дивляться у туманне майбутнє.
Німеччино, ти не є тим, за кого ти себе видаєш,
Доки наш друг і помічник заступається за тих, хто зазіхає на наші життя,
Поки батькі в Ханау ще відчувають запах крові своїх дітей.
Німеччино, я відчайдушно шукаю прихистку
Але мені лишається лиш порожнечя, яку залишив удар по моєму обличчі.
Лишається ільки моя душа, тепер закута серед твоїх стін.
Єдність, право та воля.
Тепер ти змушуєш мене бігти від тебе.
Переклад з німецької: Себастьян Антон