В городі дідуся.
В мене кидають сухе лисття.
В мене потрапля
Течія сечі сусідського кота,
Намистина місцевої дівчиськи.
В мені розпалюють вогонь,
В мені ховаються люди,
В мене дивляться пальці долонь,
Аж раптом ховають трупи...
Грудки землі наповнюють.
Та чи страшно мені?
Відчуття наче рота стулюють.
Та інше народжується в пітьмі.
Це момент моєї загибелі,
Але на душі якось спокійно.
Бо існувала для сміття постійно,
А посмертно засаджена квітами.