Я вивчав твою мову і чув про себе „понаїхавший.“
Ходив до школи, ходив до універу – те саме „ понаїхавший “
„Не тішся зарано, це наша школа.“
Купую авто, що мені до вподоби – я один із „отих“.
І гроші, за які я собі те авто беру, це гроші „з наших податків“.
Забиваю гол – ти волаєш мені,
Що бутси, якими я вдаряю по м’ячу, це твої бутси.
„Ніхто тобі не здасть квартири, ти ж понаїхавший.
Хтось мусить поручитися за тебе.“
Хоча я працюю, заробляю і відкладаю.
Ти відкидаєш мою допомогу, навіть коли тобі нема де помитися,
бо це допомога з рук понаїхавшого.
Купую собі дорогий одяг, ти кпиш з мене, кажеш, що виглядаю як „оті“.
І думаєш, що не второпаю твоєї насмішки.
Виростаю тут,
борюся за цю країну,
вмираю за цю країну,
та так і буду понаїхавшим.