Клич лунає з горла всіх афганців.
На кожному кроці міста по однім мерці.
Якщо Батьківщина це матір,
То матір тепер у лабетах тварюк.
Дівчатам боятись цієї почвари.
Парламент і палац президента - стовпи Батьківщини.
Тепер в них обох засіли агенти.
Була в нас армія, вона впала під вражими кулями.
Наше життя, Батьківщина і доля - чому тепер у руках почвари?
На кожному кроці місто горить.
Випалюють полум’ям вогнепоклонники.
Просякнуті кров’ю провулки, поховане під маминим тілом дитя, що конає.
Криваво радіє таліб, поки храми Бога його забивають мерцями.
І сиріт страждання не пом’якшиш ніяк.
Або Господь помер.
Або небо впало.