Природа – подруга моя
Прекрасна матір, даруючя життя
Поки що
Коли вдихаю я цей запах квітів
Метелик ніжно пурхає вниз з гілок
А дерева різнобарвні в’януть восени
Під її глибоким, синім небом
То присягаюсь я – кохаю я її
Однак у місті цьому давить мене кожен подих
Небо – синє
Але заповнене димом і тусклим пилом
Здається, що і воно хоче нарешті плакати
Природа залишається моєю подругою.
Поки що
Я вирізаю олівці з її стовбурів
Стаю рибою, пірнаю глибоко в її моря
Через неї я дихаю
Же
Її
розтрачують
забруднюють
спалюють
Та попри все вона дарує мені пшеницю
Надає мені прихисок у лоні сонця
Стає обіймами мені, коли сумний я
Природа – подруга моя.
Переклад з німецької: Себастьян Антон
