Цей вірш – це спогад
Про мігрантів, що потонули
Та закоханих, чий союз
Розірваний був морем.
Любовний лист
був останнім посланням закоханих,
але вода забрала собі його рядки,
вода, яка прагне мого
та твого життя.
Очі твої наповнились би сльозами,
якби побачили ці рядки таємні.
Настільки великою була її туга за ним
що вона намагалась доплити до нього,
до свого коханого,
але море поглинуло її на шляху.
Хай зникне цей світ,
хай зникне це море,
яке дозволило шторму
затьмарити це кохання.
Самотньою вона була у серцевині моря
Потонула у спогадах своїх про нього.
А він очікує її на березі і досі,
Поки вона вже з нетерпінням
Чекає зустрічі в раю.
Коханий,
не залишайся у своїй журбі за нею,
спитай у моря
де знаходиться вона.
Дорікай морю,
Свою кохану ти йому довірив,
Морю, яке порушило вашу дружню клятву
І забрало в тебе її кохання.
Переклад з німецької: Себастьян Антон
