Україна | Марія Казюн | 2024 Під водою Час. Простір. Час. Ніч. Крапка. Місце. Тиск площини. Товща води. Вдих. Йду. Дорога. Метро. Універ.
Україна | Іван Мілетич | 2024 затертий у плечах У мої сім років ми переїхали в місто, зґвалтоване дев'яностими, задушене злиднями, з рибами, що спливають на поверхню. Сонце і бриз усміхають, руїни причалу та іржаві посудини — викликають безнадію.
Україна | Михайло Красільніков | 2024 Привіт, як складно знову Нам починати діалог Я памʼятаю тебе як лише знайому І схожі це знайомства епілог.
Україна | Наталія Сєбрякова | 2024 Банан У центрі столу на білій тарілці лежить банан. Він жовто-коричневий, скоро почне гнити. Він не великий, не маленький, звичайний банан на ніжці.
Україна | Анастасії Дунаєвій | 2024 Я — яма В городі дідуся. В мене кидають сухе лисття. В мене потрапля Течія сечі сусідського кота, Намистина місцевої дівчиськи.
Україна | Анастасії Дунаєвій | 2024 Мова Конфлікт В цей похмурий день я сиджу у вагоні регіонального потягу «Берлін-Нюрнберг» аби зустрітися з друзями. На відміну від України, де ми бачились іноді і по декілька разів на тиждень, тепер такі зустрічі відбуваються зазвичай лише раз на сезон.
Україна | Надія Куліш | 2024 Я ніби вдома Німецька пятиповерхівка. Будинок часів альтбау в берлінському районі Шарлотенбург. Двокімнатна квартира на третьому поверсі без ліфта. Коли ми перевозили наші речі, це було зовсім не складно, адже усі наші пожитки – це одяг та взуття, які нам люб’язно приносили місцеві, ще коли ми жили разом з ним.
Україна | Ірині Омелянчук | 2023 слова 4:50 - лунає дзвінок на мобільний телефон до мого хлопця (телефонує друг дитинства, який знаходиться у Києві на заробітках).
Україна | Надія Куліш | 2024 Вкорінення у римах Вибуховою хвилею війни, Мене викинуло в іншу країну. Я дерево, вирване з корінням, Що потроху пріє в тісному вазоні,
Україна | Марія Казюн | 2024 “Deutsche Bahn” Приїхали. Довго, рух, час. З Варшави сюди. Берлін-Головний. Яскраві будівлі, яскравий каркас, Що швидко перетворяться в біль головний.
Україна | Тетяна Гурба | 2023 Анафора Батьківщині Щоночі я вдома, йду на зустріч тобі. Щоночі я вдома, крокую по рідній землі.
Україна | Наталія Калова | 2023 Моєму синові. Даніель, я хочу розказати тобі, чому ми опинилися у Берліні. Увечері 23 лютого в Україні оголосили надзвичайний стан. Вже тоді я розуміла, що буде щось відбуватися.
Україна | Дарія Пі | 2023 Стрічка новин Я думаю про мамине лице, нахилене до екрану, свідоме. Її рот роззявляється, м’які брови піднімаються, а зморшки на лиці тиснуть мої очі.
Україна | Марія Казюн | 2023 Два види любові Чи знаєте ви, що таке Любов? Ні, не кохання, де червона кров, Нестримне серце й тіло рвуться враз До того, хто світилом є для вас.
Україна | Надія Куліш | 2023 Праворуч або ліворуч Вокзал, діти, безкоштовний суп, незліченні іграшки, оголошення, люди в жовтих жилетах.
Україна | Надія Куліш | 2023 Не народжувала для війни Вдягнула плащ зі скромності та сили Матір, що щойно сина схоронила.
Україна | Михайло Красільніков | 2023 Серенада для тата Я сьогодні дізнався що таке Альборада Шепотіла дитинка - це така серенада. Добре добре синочку - відповіла матуся Ти посидь у куточку, доки я не зберуся.
Україна | Михайло Красільніков | 2023 Чи хочеш Чи хочеш піти ти зі мною на каву? Чи хочеш почути ще моє ім’я? Чи хочеш побачити лебедів зграю?
Україна | Дмитро Красільніков | 2023 Як добре було б Як добре було б дихать в повні груди Як добре було б жити без журби Як добре було б, як любили б люди Як добре було б, якби було би…
Україна | Дмитро Красільніков | 2023 Війна вчить бути кмітливим Я крокую по місту Все знайоме і рідне Щось підкажу туристу Який ходить весь блідний
Україна | Анастасії Дунаєвій | 2023 Неможливість самовдоволення Торкання вишитих хрестиків Як нагадування про приналежність. В мене глибока залежність Від постійних занурювань в глибину.
Україна | Надія Куліш | 2023 заповіті моєї пам’яті В заповіті моєї пам'яті твоє ім'я перше у списку. Я засушила помаранч і м'яту, під підписом ставлю риску. Я носила твій запах доти, поки дощ його зовсім з мене змив.
